У народному побуті "Явдохи" – не тільки перший день весни, але й перший день нового року, адже в наших предків рік починався з 1 березня ("Явдохи" за ст. стилем). Відтак аж до XV століття на Явдохи відзначали Новий рік.
Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю. Цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік. Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.
Народні прикмети:
• Яка Явдоха, таке й літо: теплий вітер - на мокре, вітер із півночі - на холодне, крутитиме млини - так крутитиме снопи в полі; якщо повіє із заходу, то добре ловитиметься риба, коли ж зі сходу -плодитимуться бджоли, а з півдня - врожайний на хліб рік.
• Якщо сонячно, то буде врожай на огірки, а коли з дощем, то літо мокре й тепле.
• Тепла Явдоха з південним та західним вітрами - літо буде з медом.
• Як на Явдоху сніг - на врожай і добрий медозбір.
• Ластівки "стеляться" по землі - скоро затепліє і, отже, можна буде сіяти овес, "бояться" землі, себто літають високо - ще холод утримається.
• Якщо в цей день завірюха - до пізньої весни.
